Учитель Авдєєнко
В.О.
Термін
16.03.2020-20.03.2020 р.р.
Українська мова
11клас
1.
З.М.
Усний переказ тексту художнього стилю із творчим завданням.
https://vseosvita.ua/library/usnij-dokladnij-perekaz-tekstu-hudoznogo-stilu-z-tvorcim-zavdannam-91947.html
2.
Підготовка
до контрольного переказу.
3.
Контрольний
переказ.
4.
Терміни
і професіоналізми. Філологічні, лінгвістичні, літературознавчі терміни.
Домашнє завдання: згадати та уміти переказувати новелу М.Коцюбинського « Що
записано в книгу життя», письмово « Що спонукало головного героя повернутись за
мамою?»
або
підручник, стор. 165,впр. 418, переказувати, письмово « Мій улюблений
колір».
До уроку № 4. Підручник,пар.58,ст..221,впр.600 (усно),602 (письмово), 611
(п.)
Учитель Авдєєнко
В.О.
Термін
16.03.2020-20.03.2020 р.р.
Українська література
11 клас
1.
О.Гончар. Про письменника. « Собор»- проблемно-філософський
роман. Важливі соціальні та національні
проблеми і творі.
https://naurok.com.ua/urok-oles-gonchar---oboronec-soboriv-problematika-tvoru-74402.html
2.
О.
Гончар. Новела « Модри камінь». Тема, ідея,проблематика.
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=3112
3.
-
4. В.Земляк.
Про письменника. « Лебедина зграя».
Зразок «химерної прози». Проблематика революції і громадянської війни крізь
призму національних характерів і типів. Особливості жанру і стилістики письма.
Домашнє
завдання: читати роман « Собор», новелу « Модри камінь» (ЗНО). Підручник,с.142
конспект.
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=46
Діти,
творчості і твору В.Земляка нема в підручнику. Тому розглянемо ці теми після
карантину разом. Поки готуйтесь до ЗНО,перечитуйте твори, учіть жанри, папки з
лірикою.
Теми і завдання на 30.03.2020 - 03.04.2020 р.
Українська мова 11 клас ( 4 години на тиждень)
1.
З.М.
Доповідь для участі в лінгвістичній конференції.
2.
Фразеологія
художнього мовлення, наукова, публіцистична.
3.
З.М.
Аналіз структури тексту.
4. Контрольна
тестова робота у форматі ЗНО.
Діти, привіт! Як бачите, теми неважкі,
розвиток мовлення можна поки пропустити, оскільки без викладача його виконати
важко.
Бачу, що ваша активність дистанційного
навчання низька, думаю. Це від того, що багато хто думає, що ці тижні карантину
– канікули. Але це не так. Що буде із ЗНО поки невідомо, але без іспитів до навчальних закладів ще ніхто
не вступав, тому кидати підготовку ви не можете. І саме зараз повинні докласти
максимум зусиль для надолуження того, що знаєте гірше. Життя триває, усе згодом
минеться, і прийде час для вступу у вищі
навчальні заклади . Будь ласка не забувайте про це. Повторюйте фонетику,
орфографію, синтаксис, пунктуацію, лексику. Читайте літературу!
Усім здоров’я та успіхів!
Інформація- реферат
до теми 2:
ФРАЗЕОЛОГІЧНЕ БАГАТСТВО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Українська мова здавна славиться багатою фразеологією. Фразеологізми – це
усталені семантично нерозкладні сполучення слів, які відтворюються в мові і
характеризуються метафоричністю та слабкою формальною варіативністю. З
давніх-давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти – чудові
перлини народної мудрості. Серед фразеологізмів можна знайти такі, що прийшли в
українську мову ще із спільнослов’янської і давньоруської (водити за носа, іду
на ви) і засвоєні зовсім недавно (з космічною швидкістю, потрібний як
стоп-сигнал зайцю). Немає такої ділянки, галузі життя, буття народу, які б не
характеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явища
розумової діяльності (ламати голову; сушити мозок; перебирати в пам’яті),
психічного стану (бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки
ставати), взаємин між людьми (посадити в калюжу; давати прочухана; носити
камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати; зуб на зуб не
попадає), дається оцінка людей, явищ, дій (ні риба, ні м’ясо; на розум не
багатий; як сніг на голову) та інші. Серед українських фразеологізмів є
традиційні формули – власне українські каламбури (на городі бузина, а в Києві
дядько; трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса), образні
порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза), доброзичливі побажання
(великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), припрошування
(гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки (скільки літ,
скільки зим). Велику цінність становлять прислів’я і приказки, які також
належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони
життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади,
висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей. Наприклад:
мир та лад – великий клад; правда кривду переважить; не місце красить людину, а
людина місце; скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться. Фразеологічні
звороти являють собою смислову і структурну єдність. За ступенем
структурно-семантичної спаяності можна виділити дві групи фразеологізмів:
неподільні словосполучення і розкладні щодо змісту усталені звороти. Значення
частини неподільних фразеологізмів не мотивується значенням складників – слів
(за вухом не свербить, на гарячому зловити, дати гарбуза), значення інших
безпосередньо пов’язане із семантикою слів, що входять до їх складу (мозолити
язика, знати пальці). Деякі неподільні фразеологічні одиниці характеризуються
наявністю застарілих, не вживаних у сучасній літературній мові слів і
граматичних форм та відсутністю живого синтаксичного зв’язку між їх
компонентами: точити ляси, зняти бучу, збити з пантелику, от тобі й на, пиши
пропало. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
Мова художнього твору з лінгвістичного погляду становить органічну
єдність широкого спектра взаємодіючих виражальних засобів, серед яких
помітне місце належить фразеологічним одиницям. О. І. Єфімов, дослідник
стилістики фразеологічних одиниць, підкреслив провідну роль фразеологізмів у
системі мовних засобів художньої виражальності, вони визначають стиль. Адже
можливості формування експресивних емоційно-оцінних конотацій у сфері фразеології
набагато ширші, ніж у сфері лексики. Тож особливості семантики слова та
фразеологічної одиниці зумовлюють неоднакове їх призначення в художньому
мовленні, оскільки у фразеологізмі конотативний елемент значення завжди домінує
над денотативним. Фразеологічні одиниці,порівняно зі словами, як зазначає Л. Г.
Скрипник, є виразнішими з емоційно-експресивного погляду. Здебільшого
фразеологізми не лише називають предмети, дії, явища, а й одночасно оцінюють
їх, виражають ставлення до них, експресивно характеризують.
Естетична роль фразеологічних одиниць у художній літературі, вважає І.Б.Голуб,
зумовлена їх природною образністю й емотивністю, а також умінням автора
відібрати потрібний матеріал і ввести його в текст, підпорядкувати авторському
задумові. Посилення інтересу науковців до проблем лінгвістики тексту зумовлює
необхідність розгляду питань, пов’язаних із функціями фразеологічних одиниць у
художніх творах. Питанням функціонування фразеологізмів у текстах
присвячено роботи Л. Аксентьєва, М.Алефіренка, В.Білоноженко, В.Вакурова, С.
Ганжі, І.Гнатюк, С.Горожанової, В. Дубинського, В. Калашника, В. Ковальова, М.
Коломійця, Л. Петленко, Ю. Прадіда, Л.Скрипник, А.Супрун,
В.Ужченка, О.Федорова, Т.Цимбалюк, В.Чабаненка, М.Шанського, Л.Щербачук та
ін. Однак у науковій літературі мало праць, які висвітлюють фразеологію мови
окремих письменників. Фразеологічна одиниця, виступаючи як компонент будь-якого
тексту, тісно пов’язана з контекстом твору. Саме у живому мовленні виявляє вона
повною мірою свій зміст. Аналіз фразеологічної одиниці в ізоляції від контексту
малоефективний, не забезпечує розкриття глибини її семантики, оскільки
фразеологізм здебільшого вступає у складні смислові стосунки з певним
контекстом і залежить від нього. Залежно від змісту контексту, рідше від
окремого слова чи словосполучення, фразеологічна одиниця набуває відповідного
звучання. Зміна структури та лексичного складу(трансформація) сприяє ще
тіснішому зв’язкові її зі словами контексту. Внаслідок цього фразеологізм
утворює з контекстом єдину змістову цілісність. Якщо слово в контексті може
бути нейтральним, то цього аж ніяк не можна категорично сказати про
фразеологічну одиницю. Наприклад, ідіоми в художньому творі завжди мають
експресивний характер. Вивчаючи функціональні особливості фразеологізмів,
неминуче слід звертатися до аналізу структури контексту. В. Білоноженко
зазначає, що фразеологічна одиниця поза текстом становить абстрактну схему, яка
в кожному конкретному випадку наповнюється особливим, властивим лише цьому
контексту змістом. Отже, дослідження мовленнєвої реалізації фразеологізмів
неможливе без урахування ролі контексту, з яким безпосередньо пов’язана
точність сприйняття семантики й використання фразеологічних одиниць.
Загальновизнаною є думка про взаємодію фразеологічних одиниць і контексту. Як
контекст впливає на фразеологізми, роблячи можливими їх оказіональні зміни, так
і трансформовані фразеологічні одиниці впливають зворотно на контекст, тим
самим посилюючи його експресивність, емотивність, інформативність. Вивчення
ізольованої фразеологічної одиниці не дає повного уявлення про різноманітні
зв’язки, у які вона вступає у тексті. Вузький контекст – це словесне
оточення фразеологізму, в якому реалізуються його синтаксичні й граматичні
зв’язки, семантико-стилістичні властивості. Зазвичай, це фраза – висловлювання,
що має закінчену думку, певну синтаксичну структуру й належить одній дійовій
особі чи авторові. Широкий контекст – це частина тексту, що розкриває причини
авторського вживання конкретної фразеологічної одиниці, її смислове
навантаження. Фразеологічний контекст А.Григораш визначає як стале
словосполучення та його словесне оточення, у межах якого реалізуються
семантичні та граматичні зв’язки фразеологізму, а також актуалізуються за
допомогою тих чи інших авторських модифікацій їхні експресивні можливості. При
цьому кожному авторському прийому або певній кількості авторських прийомів
відповідає специфічний тип фразеологічного контексту, хоча деякі із засобів
авторської інтерпретації фразеологічних одиниць є універсальними, тобто
трапляються в різних за обсягом фразеологічних контекстах (наприклад,
десемантизація сталих словосполучень). Таким чином, фразеологічний контекст
виступає тією основною реалією, у межах якої виявляються всі граматичні та
семантичні зв’язки сталих словосполучень, по-друге, завдяки фразеологічному
контексту в мові відбувається постійний процес оновлення фразеологічних
одиниць,по-третє, фразеологічний контекст реалізує потенційні експресивні
можливості фразеологізмів. Як елемент емоційної пам’яті фразеологізм забезпечує
пластику поетичних образів, слугує внутрішнім генератором художніх рішень і
знахідок. Єдність у змісті фразеологізмів емоційно-оцінних і номінативних
елементів дає можливість письменникові використовувати фразеологічні одиниці
для передачі і логічного змісту думки, і уявлення про щось, а через останнє – і
для вираження емоційного ставлення до предмета думки. ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ
ФРАЗЕОЛОГІЇ Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є
корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов’янські,
спільно-східнослов’янські і власне українські. До складу української
фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це
вислови, поширені в багатьох мовах світу. Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних
зворотів з російської мови – висловлювання російських письменників,
фразеологізми з народної мови. Широко використовуються в українській мові
фразеологізми античного походження – старогрецькі, усталені звороти з
західноєвропейських мов – німецької, французької, англійської, італійської.
Основним, невичерпним джерелом української фразеології є народна мова, якій
властиві влучність, образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають
усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато
фразеологічних зворотів виробничо-професійного походження. Ряд фразеологізмів є
дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної
творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі. У фразеологізмах
відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку;
розправляти крила; скреготати зубами; задирати носа. В української фразеології
віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія, культура,
суспільні відносини, виробнича діяльність, морально-етичні норми, погляди,
вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з
татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва,
розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників,
хабарництво. Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і
незрозумілою. Живе людина, що добре знає свою справу і кажуть про неї: «Він на
цьому ділі собаку з’їв».А трапиться незугарний працівник, який не вміє зробити
того, за що взявся, як говорять: «Зробив із лемеша швайку», і за кожним
висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в
різних сферах сучасної людської діяльності. Так, історія фразеологізму
перемивати (перетирати) кістки (кісточки) – займатись пересудами, обмовляти
кого-небудь – зв’язана з обрядом другого поховання, яке організовувалось у
східних слов’ян через кілька років після смерті людини. Наші предки вважали, що
покійника треба звільнити від гріхів, зняти з нього закляття через очищення
останків небіжчика. Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів, пригадували
життя покійного, переповідали окремі події, найяскравіші сторінки біографії,
говорили про характер, вихваляли, возвеличували його. Так поняття перемивати
кістки було пов’язане з аналізом життя, вчинків, рис людини, яку вдруге ховали.
Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку – взяти участь у чомусь.
Історія його походження відкриває завісу над особливостями організації в
давнину діловодства. Сьогодні, написавши будь-який діловий папір, документ,
засвідчують його достовірність власноручним підписом. Так робили і в давнину,
бо знали про своєрідність підпису кожної людини. Проте письмом у давні часи
володіло не так багато людей і неписьменні, замість підпису прикладали до
паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши їх. Відбиток руки або
пальця надійно замінював підпис. Ще іншу сторону життя наших предків розкриває
фразеологічний зворот сім п’ятниць на тиждень, який використовується для
характеристики нестійкої, легковажної людини, яка часто міняє свої рішення,
погляди, не дотримується своїх слів. Колись існував культ «святої п’ятниці».
Варто пригадати, як шанував і боявся «святої п`ятниці» старий Кайдаш із твору
І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». На відзначення «святої п’ятниці»
будувалися церкви, день відкриття яких вважався в певній місцевості святом. У
цей день приймали й частували гостей, поминали померлих. Біля церкви збиралося
багато людей, організовувався ярмарок, велись торги, купували, продавали, міняли,
брали в борг і повертали борги. П’ятниця ставала строковим днем, з яким
зв’язували виконання обіцянок, зобов’язань. Траплялося, зрозуміло, й такі люди,
які не дотримувались слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної
п’ятниці або й переносили на інший день. У таких людей всі дні тижня ставали
строковими, перетворювались у п’ятниці, а обіцянки так і залишались
невиконаними. Так і з’явився вислів, що став усталеним і досить точно
характеризує непослідовних легковажних людей. Майже всі фразеологічні звороти
мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тільки дає відповідь на запитання,
чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя, історію, культуру, побут
нашого народу в минулому. Українська фразеологія багата крилатими висловами
власне українського походження. Це афоризми, що належать перу письменників:
Караюсь, мучуся, але не каюсь! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь
(Т.Шевченко); всякому городу нрав і права (Г.Сковорода); пропаща сила
(П.Мирний); коні не винні (М.Коцюбинський); досвітні вогні (Л.Українка).
ФРАЗЕОЛОГІЯ РІЗНИХ СТИЛІВ МОВЛЕННЯ: ХУДОЖНЯ, НАУКОВА, ПУБЛІЦИСТИЧНА,
ОФІЦІЙНО-ДІЛОВА Фразеологізми мають чітко виражене стильове призначення. Кожен
стиль мовлення послуговується значним запасом фразеологізмів. Стильове використання
фразеологізму залежить насамперед від наявності чи відсутності емоційного
забарвлення. Нейтральні (міжстильові) фразеологічні звороти вживаються у всіх
стилях мовлення. Наприклад, вогнище культури, посіяти іскру. Емоційно
забарвлені фразеологізми використовуються у художньому, розмовному та
публіцистичному стилях. Наприклад, мокра курка — зневажливе забарвлення; важка
артилерія — іронічний відтінок. Стилістичні функції фразеологізмів залежать і
від джерел походження. На цій підставі вони поділяються на розмовно- побутові,
народнопоетичні і книжні. Розмовно-побутові фразеологічні звороти
використовуються насамперед у розмовному і художньому стилях, рідше — в
публіцистичному. Вони мають емоційно-експресивне забарвлення і є засобом
підсилення, увиразнення думки. їм властивий побутовий характер, певна
вільність, інтимність, яскрава позитивна чи негативна оцінка. Наприклад:
голодній курці просо на думці; утерти носа; без задніх ніг. Народнопоетичні
фразеологізми — це вирази, що виникли на фольклорній основі (сталі епітети,
порівняння, метафори, тавтологічні звороти, синекдохи, примовки, каламбури
тощо) і поширені як в розмовному, так і в художньому стилях. Наприклад: 1. На
камені на білому там стояла темная темниця (Т. Шевченко). 2. їде козак молодий,
під ним кінь вороний (Нар. творчість). Книжні фразеологізми виникли на писемній
основі і використовуються в книжних стилях. Це сталі словесні формули ділових
документів (договірні сторони, доповідна записка), крилаті вислови
(олімпійський спокій, ахіллесова п’ята, лебедина пісня) і афоризми («Очі дружби
рідко помиляються» — Вольтер), термінологічні словосполучення (адамове яблуко,
північне сяйво, неповне речення, юридична особа). У публіцистичних і художніх
текстах фразеологізми іноді видозмінюються (трансформуються), що служить
засобом експресії, створення каламбурів тощо. Наприклад: 1. Як бути — ось у чім
питання. 2. Пасажир — це звучить гордо (З газет). Фразеологізми збагачують наше
мовлення, але використовувати їх треба правильно й доречно (3 підручника). ВИКОРИСТАННЯ
ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В УСНОМУ МОВЛЕННІ Усне мовлення, яке відрізняється від писемної
форми мови ситуативно-функціональними і внутрішньо – структурними
особливостями, характеризується також більшою емоційною виразністю,
експресивною рельєфністю. Це випливає з тієї суттєвої обставини, що усне
мовлення відбувається в ситуації контакту з тим, кому воно адресоване, і
здійснюється як активна словесна акція, як безпосередній логічний і емоційний
жест. Серед тих засобів, за допомогою яких створюється логічна і особливо
емоційно образна структура усного мовлення, фразеології належить виняткова
роль. Фразеологічні одиниці, становлячи собою витворені тривалою мовною
практикою народу складні словесно-художні узагальнення і метафоричні образи,
експресивні за самою своєю природою. «Будь-який крилатий вислів, афоризм,
прислів’я або ідіоматичний вираз мають елементи виразності, — зазначає О.І.
Єфімов. — У самій семантичній структурі їх закладена не стільки номінативна
ознака, скільки оцінно-виражальна. І ця ознака є у них провідною. Це робить
експресію фразеологічних одиниць вельми очевидною» 1 . Зрозуміло, що в усному
мовленні фразеологічні засоби мови вживаються ширше, вільніше і в більшому
діапазоні функціонально-стилістичних різновидів, ніж у мові писемній. Важлива
роль відводиться фразеологізмам в усному монологічному мовленні (публіцистичні,
службові та інші промови, доповіді тощо), яке в соціалістичному суспільстві
набуло великого значення і поширення «як форма літературної мови, що
ґрунтується на високому культурному рівні і промовців, і слухачів, як форма
масового спілкування, масової комунікації» 2 . Той, хто виступає з промовою,
має перед собою велику аудиторію, якій треба щось довести, яку треба в чомусь
переконати. Природно, що образно-емоціональні засоби впливу (і в першу чергу
фразеологія) можуть становити дуже важливий чинник у загальній логічній
організації доведення і переконування. Фразеологізми — неоднорідне явище. Вони,
наприклад, неоднакові за своєю внутрішньою структурою, неоднакові за
походженням. Існують спеціальні класифікації фразеологічних одиниць за
структурними ознаками4 та за ознаками генетичними5 . Вся складна і розгалужена
система мовних одиниць, яку називаємо фразеологією, неоднорідна і за
функціональними ознаками. За функціональними ознаками фразеологічні одиниці6
сучасної української мови можна об’єднати в такі групи (ці групи будуть
одночасно і систематизацією фразеологізмів за особливостями сприймання їх в
усному монологічному мовленні): 1. Фразеологічні метафори народного характеру
(умовно позначимо їх «група 1»). Це синтаксично не замкнені образні еквіваленти
слів і емоційно нейтральних словосполучень. У мові побутують як складові
частини більших за обсягом граматичних конструкцій. Сюди належать ідіоми,
приказки та інші більш-менш стійкі словосполучення, генетично пов’язані з
різними сферами практичної діяльності і побуту людей. Основна функціональна
сутність таких фразеологізмів — метафоричне визначення вчинків особи, певних
явищ і ситуацій: бити байдики, брати в шори, грати першу скрипку, гріти руки,
дивитись вовком, замилювати очі, оббивати пороги, пасти задніх, переливати з
пустого в порожнє, попасти пальцем у небо, пошитись у дурні, стук грюк—аби з
рук, тримати язик за зубами, укусить і меду дасть, цей номер не пройде, через
дорогу навприсядки; сюди належать також метафоричні фразеологізовані
порівняння: грається, як кіт з мишею; надувся, як ковальський міх; товчеться,
як Марко по пеклу; хитрий, як лисиця; пропав, як швед під Полтавою. У цій
функціональній групі перебуває значна кількість фразеологічних метафор, які
мають книжне походження, але втратили (або майже втратили) зв’язок з
першоджерелом і побутують як загальновідомі метафоричні образи: колесо історії,
медовий місяць, муки слова, над розбитим коритом, наріжний камінь, на сьомому небі,
нести хрест, провідна нитка, страшний суд, тернистий шлях, титанічна боротьба,
тримати камінь за пазухою, у поті чола, червона нитка, як зіницю ока та ін. У
процесі мовлення (а також сприймання) такі фразеологічні одиниці не потребують
спеціального напруження уваги для етимологізування, відновлення ситуації їх
первісного вживання, встановлення «внутрішньої форми». Вони існують як ходові
формули з загальновідомим метафоричним змістом, і для мовця та слухача не має
суттєвого практичного значення те, чи внутрішня форма цих фразеологізмів ще
досить чітка (переливати з пустого в порожнє, хитрий, як лисиця), чи вона вже
давно забута (бити байдики, замилювати очі). 2. Фразеологічні метафори
літературного характеру («група 2»). Це «крилаті» метафоричні словосполучення,
що вживаються з обов’язковою проекцією на певний художньо-літературний,
фольклорний, історичний, міфологічний чи інший сюжет. Мовець обов’язково
повинен бути впевненим у тому, що слухачеві відоме метафоричне значення
відповідного словосполучення, відома ситуація, з якою пов’язане виникнення
фразеологізму, тобто його внутрішня форма. Фразеологічні одиниці цієї
функціональної групи являють собою синтаксично не замкнені стійкі
словосполучення, в складі яких часто бувають власні назви або назви понять,
«прив’язаних» до якоїсь дуже конкретної ситуації (історичної, міфологічної,
художньо- літературної тощо): аннібалова клятва , ахіллесова п’ята, гордіїв
вузол, дамоклів меч, дем’янова юшка, досвітні вогні, Іван Іванович та Іван
Никифорович, китайський мур, коні не винні, Монтеккі і Капулетті, Моцарт і
Сальєрі, піррова перемога, перейти Рубікон, побити камінням, потьомкінські
села, притча во язицех, Ромео і Джульєтта, тіні забутих предків, тридцять
срібняків, троянди і виноград, троянський кінь, фіговий листок. Функціонально
сюди належать і однослівні метафори літературного походження: Герострат,
Демосфен, Дон-Кіхот, Дон-Жуан, Каїн, Обломов, Плюшкін, Рудін, хамелеон (хоч,
природно, фразеологізмами у звичайному розумінні цього слова вони не є).
Фразеологічні образні узагальнення народного характеру («група 3»). На відміну
від народних фразеологічних метафор («група 1»), ці фразеологічні одиниці
являють собою синтаксично закінчені побудови, виражають судження і функціонують
в контексті як самостійні одиниці. Вживаються без розрахунку на спеціальну
потребу етимологізування їх слухачем — внутрішня форма таких фразеологізмів
завжди прозора. Сюди належать народні прислів’я. Наприклад: добре роби — добре
й буде; не місце прикрашає людину, а людина місце; маленька праця краще за
велике безділля; кулик кулика бачить здалека; дарованому коневі в зуби не
дивляться; сім разів одмір, а раз відріж; що посієш, те й пожнеш; у колгоспника
Тита і хата вкрита, і душа сита; працюй ударно — житимеш гарно. 4.
Фразеологічні образні узагальнення літературного характеру («група 4»). Це
крилаті вислови, які, на відміну від «крилатих» фразеологічних метафор («група
2»), становлять собою синтаксично закінчені узагальнено-образні висловлення і
вживаються без обов’язково передбаченої в момент мовлення асоціації з
обставинами первісного вживання (хоч у переважній більшості випадків така
асоціація все ж має місце і саме в ній — повноцінність функціонального ефекту
фразеологізму): бути чи не бути?; від великого до смішного один крок; інші часи
— інші пісні; караюсь, мучуся… але не каюсь; лікарю, зцілися сам; людина — це
звучить гордо; не той тепер Миргород; практика — критерій істини; революції —
локомотиви історії; слово, чому ти не твердая криця; усе тече, все змінюється;
факти — вперта річ; хто сіє вітер, пожне бурю. Такі крилаті вислови, хоч і
пов’язані з конкретною літературною, міфологічною, історичною чи іншою
ситуацією, можуть, однак, бути в певній мірі зрозумілими і слухачеві, який
раніше їх не чув. Справа в тому, що це не фразеологізми-символи, що потребують
розшифровування, мисленого відновлення їх внутрішньої форми (як, скажімо,
фразеологізми «групи 2»), а граматично викінчені образні судження, які навіть
не обізнаній з відповідним літературним чи іншим сюжетом людині дають
можливість зрозуміти бодай найзагальнішу ідею того, що хоче сказати промовець.
Окремим функціональним різновидом 4-ї групи фразеологізмів є крилаті слова,
вживані в українському контексті мовою оригіналу: російською, латинською, рідше
— англійською, німецькою. Ось окремі з них. Російською мовою: А впрочем, он
дойдет до степеней известных (О. Грибоєдов); Глаголом жги сердца людей (О.
Пушкін); Дела давно минувших дней (О. Пушкін); Из искры возгорится пламя (О.
Одоєвський); Мальчики кровавые в глазах (О. Пушкін); Пошла писать губерния (М.
Гоголь); Свежо предание, а верится с трудом (О. Грибоєдов), латинською мовою:
dum spiro—spero (поки дихаю — сподіваюсь); homo sum: humani nihil a me alienum
puto (я людина, і ніщо людське не чуже для мене); mens sana in corpore sano (у здоровому
тілі здоровий дух); o sancta simplicitas! (о свята простота!); o tempora o
mores! (о часи, о звичаї!); per aspera ad astra (через труднощі до зірок);
timeo danaos et dona ferentes (боюсь данайців, навіть коли вони приносять
дарунки), німецькою мовою: Drang nach Osten (натиск на схід); Sturm und Drang
(буря і натиск). Вживання таких фразеологізмів (крім крилатих слів з російської
мови) передбачає аудиторію з відповідною підготовкою, а в окремих випадках
доречним буде дублювання їх у перекладі на рідну мову. Таким чином, найбільш
складний підтекст мають фразеологізми 2-ї групи (фразеологічні метафори
літературного характеру). Далі йдуть фразеологічні одиниці 4-, 3- і 1-ї груп.
5. Окрему функціональну групу утворює специфічно жанрова фразеологія («група
5»). Це стабільні «робочі» формули, що пристосовані до функціональної специфіки
тих чи інших жанрів мовлення і побутують як органічні складники відповідних
мовних стилів. Наприклад: наукового (вимагається довести, що і вимагалось
довести, наближене обчислення, прагнути до нуля, величина порядку.., безконечно
мала величина, ланцюгова реакція, критична точка, негативна (позитивна) форма
рельєфу та ін.); коментарного (наприклад, у спортивному репортажі: ввести м’яч
у гру, кутовий з місця лівого (правого) крайнього, одержати пас, пас на вихід
(кому), пробити вільний, м’яч іде на вільний, порушення правил з боку (кого),
один нуль на користь (кого) та ін.); розповідного (це було так, одного разу,
іду собі, уявіть собі, щоб не збрехати, як зараз бачу та под.) Фразеологізми
(крім тих, що належать до 5-ї функціональної групи), на відміну від слів і
лексичних словосполучень, мають відповідний (більш або менш складний) підтекст
і, крім того, завжди стилістично «помічені». У процесі мовлення вони
відтворюються як готові (іноді — певною мірою видозмінені) семантично складні
мовні одиниці з уже визначеними смисловими, експресивними і стилістичними
характеристиками. Це зумовлює ту обставину, що промовцеві доводиться
розв’язувати на кілька завдань більше, ніж у тих випадках, коли реалізуються ті
ж самі комунікативні настанови без використання фразеологічних засобів. Він має
подбати принаймні про те: а) щоб складна (і до того ж — образна) семантика
фразеологізму логічно «вписалась» у тему відповідної частини промови (принцип смислової
доречності фразеологізму актуальний, незалежно від того, чи фразеологізм ужито
без зміни, чи в трансформованому вигляді); б) щоб образний підтекст
фразеологічної одиниці міг бути легко і правильно сприйнятий слухачем (принцип
зрозумілості підтексту). З цього погляду особливої уваги від промовця вимагають
фразеологізми, що потребують етимологізування їх слухачем, передусім крилаті
слова-метафори літературного походження (принцип актуальний як у випадках
звичайного, так і у випадках трансформованого вживання фразеології); в) щоб між
основною частиною промови і стилістично осібним фразеологізмом були відповідні
зв’язки (принцип контекстової узгодженості, актуальний насамперед у випадках,
коли фразеологічна одиниця вводиться у незмінному вигляді). ВИСНОВКИ
Фразеологія – сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ науки
про мову, що вивчає стійкі словосполучення-фразеологізми, їх ознаки, поділ на
групи, утворення і походження. Стійке сполучення двох і більше слів, яке в
процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і являє собою
семантичну цілість, називається фразеологічною одиницею (фразеологізмом). У
мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину
її лексики. Знання фразеологічних скарбів української мови, розуміння їх,
правильне вживання є безсумнівним показником емоційного мовлення. Фразеологізми
несуть не тільки предметну, а й естетичну інформацію. Тому необхідно виробляти
навички вмілого вживання фразеологізмів у повсякденній мовній практиці. Робота
з фразеологізмами дозволяє розширити фразеологічний запас учнів, довести
важливість правил ґречної поведінки людей у суспільстві, ознайомити з нормами
етикету в спілкуванні, з особливостями українського національного етикету,
сприяє реалізації комунікативної та діяльнісної змістових ліній навчання
української мови.
Источник: http://kursak.net/referat-na-temu-frazeologichne-bagatstvo-ukra%D1%97nsko%D1%97-movi-ta-jogo-vikoristannya-v-usnomu-movlenni/
© kursak.net
Домашнє завдання:
1. Виконати тест ( нижче).
2.Підручник, стор. 202 читати, стор. 204 впр.
515.
3.Стор.225,впр.613 ( усно),614 – письмово,
617(усно),620 –письмово.
4. Впр. 631 (Б)- письмово.
5. На подвійному листочку виконайте тест ЗНО 2016
( основна сесія), лише мову. Це і буде наша контрольна. Дату пишете ту, яка
цього дня. Приносите листочки після завершення карантину.
Українська література
11 клас ( 4 год.)
1.
Роман
Іваничук. « Мальви» - історичний роман про зраду і яничарство. Історична основа
твору- активна діяльність яничарського корпусу в Османській імперії 1638-1648
р.р.
2.
Особливості
характетворення персонажів.
3.
П.Загребельний
.» Роксолана»- масштабний історичний роман про часи 15-16 ст.
4.
Образ
Роксолани, дивовижної дівчини з Прикарпаття
,Анастасії Лісовської.
Домашнє
завдання:
1.
Діти
! Зрозуміло, що два такі масштабні романі я вас не змушу читати, але знати, що
ца за твори, ви повинні. Тому короткий конспект у зошити сторінок підручника
208,210.
2.
Читайте
твори для ЗНО!
3.
Тест ( нижче).
Діти, привіт! Не звертайте уваги на клас у тесті ( 9), виконуйте. Гарний тест на складне речення.
